глава секретариата Всеукраинской сети добродетели и комплаенса (UNIC)
Стрічка новин ділових видань — це те, з чого (разом із кавою) починається майже кожен мій ранок. Мабуть, так само, як і ваш робочий день. Тож всі ми споживаємо інформаційний продукт "кризового менеджменту" — повідомлення від компаній, що намагаються захиститися від рейдерських атак.
Часто про рейдерство пише міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Пригадуються "лихі 90-ті", коли ми так само часто чули про рекет.
Чи змінилося щось з тих часів? Про це й хочу з вами поговорити.
Не нарікатиму на абстрактну державу, яка повинна через парламент врегулювати всі законодавчі питання, через уряд — контролювати виконання законів, а через справедливі суди — стояти на сторожі прав добропорядних бізнесменів.
Саме про добропорядність, чи то пак доброчесність наших компаній хочеться поговорити, адже це саме те, з чого починається створення комфортних та безпечних умов ведення бізнесу. Я б сказала, що такі умови взагалі базуються на доброчесності, адже якщо прагнеш щось змінити глобально, то починай із себе.
Найпростіший приклад — наші під'їзди. Там, де люди хочуть жити у комфорті, вони не нарікають на сусідів, щодня переступаючи через бруд у смердючих коридорах з пошарпаними стінами, а прибирають та ремонтують цей спільний простір.
Бізнес-середовище — це теж наш спільний простір, і якщо всі дбатимуть про власну прозорість і доброчесність, то небезпека рейдерства зійде нанівець.
"Рейдери намагаються прибрати до рук підприємство з переробки сої в Новій Каховці", "рейдери атакують підприємство з виробництва дитячого харчування в Хоролі", "через дії рейдерів заблокована робота агрохолдингу "Росток", "Рейдерське захоплення елеватора в Харківській області, сталася масова бійка".
Це лише кілька повідомлень за останній час. Отож, що змінилося в бізнес-середовищі за останній час і чи змінилось взагалі?
Гортаючи звіт Ради бізнес-омбудсмена "Боротьба з рейдерством: сучасний стан та рекомендації" за 2017 рік, важко не помітити: що прозорішими є бізнес-процеси в компанії, то надійніше вона захищена від протиправних зазіхань рейдерів.
Отже, високі етичні стандарти в бізнесі потрібні не комусь сторонньому, а самому власникові бізнесу. Це зрозуміли сотні ділових людей в Україні.
Передусім, це представники іноземних компаній, адже у високорозвинених країнах комплаєнс — давно буденна річ. Вітчизняні бізнесмени теж усвідомили: є прямий зв'язок між рівнем доброчесності в суспільстві та безпечністю ведення бізнесу.
Саме тому не лише міжнародні компанії, а й представники національних бізнесів увійшли до ініціативної групи, що працювала над створенням Всеукраїнської мережі доброчесності та комплаєнсу (UNIC).
Цю ініціативу для бізнесу, який прагне працювати прозоро, спільно з ініціативною групою започаткувала Рада бізнес-омбудсмена за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку й Організації економічного співробітництва та розвитку.
Ми часто чули від власників компаній приблизно таке: "Хіба можна здійснювати економічну діяльність в Україні, не піддаючись впливу культури ведення бізнесу та не вимірюючи періодично рівень "токсичності" середовища?".
Наша відповідь така. Борючись з "токсичністю" — непрозорістю бізнес-процесів та питань власності, хабарами та "відкатами", різними хитрощами у намаганні обійти закон, тобто "освіжуючи" таким чином "бізнес-повітря", — ми так чи інакше впливаємо на загальну картину легкості ведення бізнесу.
Звісно, неможливо будувати бізнес в Україні так, ніби перебуваєш деінде. У нас в бізнес-середовищі нема паралельної реальності, тому звичаї та загальна культурна атмосфера країни так чи інакше впливає на окрему взяту компанію.
На підтвердження своїх слів наведу цитату заступника бізнес-омбудсмена Ярослава Грегірчака із звіту Ради бізнес-омбудсмена "Боротьба з рейдерством: сучасний стан та рекомендації".
"Як випливає з недавнього дослідження "Transparency International Україна", стан справ з транспарентністю вітчизняних компаній украй незадовільний. Так, лише 38% приватних та державних українських компаній працюють на засадах прозорості та підзвітності. Майже 62% — далекі від стандартів прозорості.
У середньому компанії отримали три бали за прозорість з десяти можливих. У той же час, недостатня прозорість бізнес-процесів та відсутність чіткої управлінської організованості призводить до появи так званої dirty hands dilemma. Остання, своєю чергою, може створювати сприятливі умови для рейдерства.
Хоча в окремих компаніях, які зазнали негативного впливу рейдерства, могли існувати мінімальні механізми попередження недружних нападів, наприклад, прописаний кодекс етики та внутрішні процедури, не завжди існували механізми їх впровадження, які були б побудовані на прозорій корпоративній культурі.
У той же час, наявність таких запобіжників у системі управління ризиками, як ретельна перевірка контрагентів, рання діагностика сумнівних операцій, навчання співробітників, покликані виявити та попередити різні прояви рейдерства".
Далі — рекомендація з того ж звіту.
"Нацагентству з питань запобігання корупції розробити рекомендації та методики для сприяння компаніям у побудові і вдосконаленні надійних комплаєнс-систем.
Такі рекомендації стануть у пригоді бізнесу, якщо охоплюватимуть питання провідних практик у сфері корпоративного управління, забезпечення збалансованості розподілу повноважень між органами управління компанії, пропонуватимуть оптимальні підходи до розробки внутрішніх політик та положень.
Належна увага до цих питань сприятиме мінімізації ризиків рейдерства".
Наостанок — ще один важливий момент. Кожен, у кого виникли проблеми з бізнесом чи державними органами, може звернутися із скаргою до Ради бізнес-омбудсмена. Зазначу, що більшість скаржників на рейдерські дії все ж стали жертвами непрозорих процесів у їхніх компаніях.
Джерело: https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2018/10/29/642017/
